- Мабуть, вона  справді чудова, - сказав Фарамір. - Згубно прекрасна!
- Ну, згубно - не знаю, - заперечив Сем. - Думаю, люди самі приносять у Лоріен своє лихо - і, звичайно, натикаються на неї, на цю біду, раз вже вона прийшла туди разом з ними. Владичицю, звичайно, дуже навіть можна назвати небезпечною, хоча б тому, що в ній стільки сили, стільки сили! Інший про цю силу розіб'ється, як корабель об скелю, інший потоне, як хобіт, якщо його кинути в річку. Але скелю та річку звинувачувати безглуздо.

Ненавиджу ці«якби» - вони безглузді, порожні. Але в будь-якої жінки є думки, що починаються з«якби», хоч би як багато вона  подолала, як би багато не відвоювала. Ці думки небезпечні, вони біжать по колу в найгірші моменти і ніколи не знаходять своєї точки.

Меч смертоносний лише настільки, наскільки небезпечним є той, хто його тримає.

Хто для багатьох страшний, той має багатьох боятися.

І потім, Хаммерсміт, якщо ви помітили, я від небезпеки іноді йду, але ніколи не тікаю.

І ще прикол: наскільки б ти не вважала, що любиш когось, все одно доведеться відступити назад, коли калюжа його крові підтече надто близько.

Бійтеся тих, хто витає у хмарах. Вони можуть звалитися на голову.

Ти рогоносець, Бонасьє! Ти рогоносець!
Спокійно, Бонасьє! Ти помстишся.
Ти це бачив? Так! Я бачив це!
Ех, безсоромна! Я їй... А вона мені...
Стоп! Спокійно, Бонасьє, є втіха.
Ти ображений не один. Ти ображений разом із Францією.
Франція у небезпеці!
Це змова проти мене та Франції!
Я врятую тебе, Франціє!

Я прийшов поскаржитися, але ти довела, що винен, виявляється, я сам. Я відчуваю, що ти боїшся того, що за цим піде. Тебе лякає мій наступний крок. Що ж, це мені подобається. Бійся мене завжди. Наступного разу, тобі не знадобиться кинджал, щоб захистити себе. Бо поки ти зі мною, тобі нема чого боятися. Я тут, щоб захистити тебе від будь-якої небезпеки, але... ніхто не зможе захистити тебе від мене. Ніхто.

З дітьми у темряві трапляються нещасні випадки. Через нещасні випадки у темряві трапляються діти.