Народ сам сказав про себе:«З нас, як із дерева, — і кийок, і ікона», — залежно від обставин, від того, хто це дерево опрацьовує: Сергій Радонезький чи Ємелька Пугачов.
Мені так само сумно, як і Вам, сер, якщо у народу погані вожді. Він приймає тих, хто йде до нього. Можливо, це — не найменше з його нещасть, коли він не може знайти найкращих.
Коли народ полюбить щось велике і благородне, він шукає йому втілення, хоче бачити його на власні очі. Ось, наприклад, Свобода: народу мало невиразної і абстрактної ідеї, - він створює прекрасну статую, і улюблена ідея стає для нього видимою, він може милуватися нею, він може їй поклонятися.