— Сину, ти вживав наркотики за останні 48 годин?
— Ні, сер, я взагалі не вживаю наркотиків.
— Я питаю, бо наша ін'єкція разом із наркотиками тебе вб'є.
- Ах, наркотики! Та було діло…

Все, що ми їмо, батько вирощує тут - помідори, огірки, кукурудзу, всякі лайнові спеції. Він просто стовідсотковий алкоголік, курить як паровоз, але схиблений на здоровому харчуванні, млинець, прикинь. А, так, є ще й це, татова гордість та втіха. Звичайно, він би, жмот, сам усе шкурив, але моя робота — її доглядати: поливати, прополювати, удобрювати яєчною шкаралупою.

Індивідуальність. Ось що має значення, вірно?
Індивідуальність. Ось що змушує стосунки продовжуватися довгі роки.
Як героїн.
Тобто, героїн має захисну індивідуальність.

- А мене накрило?
— А як почуваєшся?

Найприємніше в будь-якому наркотику - це не кайф. Ця мить перед прийомом.

Я знайшла класний мох. Останній раз, коли я його курила, мені потім три дні мерехтіли феї.

— Пересічний Міллер, ви курили зразок 9 сім із половиною хвилин. Зараз ми поставимо вам кілька запитань — як ви почуваєтеся?
— Ну, сер, я відчуваю себе як... як шматок олії, що повільно тане в жарких обіймах... млинця, дааа...

Ти просто підробка, Ллойд, ти – емоційна та сексуальна підробка. Не можеш, не лізь, раз емоційно не доріс... Не кажи, що тобі доступні емоції, яких ти не можеш отримати без наркотиків!

Час діє як кислота.

Це тільки спочатку думаєш, що ти цар і споживаєш всяку погань для себе, для кайфу, зате потім з'ясовується, що ніякий ти не цар, а просто жалюгідний нікчемний хробак.