Своїм розташуванням на відшибі, своєю похмурою тишею аеропорти схожі, на мою думку, лише на поштові станції епохи диліжансів. Червоноцегляні наші вокзали будувалися потім прямо в містах та містечках, і сходили з поїздів там лише мешканці тих глухих кутів. Аеропорти ж – немов стародавні оази, стоянки на великих караванних шляхах.

Ніде і ніколи, в жодному місті світу, ти вже мені повір, це правда, зірки не світять так яскраво і чарівно, як у місті дитинства.

Життя в містах привчає дивитися хіба що собі під ноги. Про те, що на світі буває небо, ніхто й не згадає...

Хто б ти не був, куди б не йшов, хтось у цьому місті хоче убити тебе.

Місто на рівні вулиць не таке привабливе. Але якщо ти подивишся вгору…

Людське суспільство так уже влаштоване, що навіть у глухих містечках квартали поділяються на лощені та малопривабливі.

Кораліо ніжився в полуденній спеці, як важка красуня в суворо зберігається гаремі. Місто лежало біля самого моря на смужці наносної землі. Позаду, ніби навіть нависаючи над ним, вставала стіна Кордильєр. Попереду розстилалося море, усміхнений тюремник, ще непідкупніший, ніж похмурі гори.

У кожного міста є свій колір.

Міські мури будуються з уламків сіл.

У Норвегії є містечко під назвою«Пекло». Ласкаво просимо)