У Варшаві розпочалися перші облави. Спочатку їх проводили невміло, ніби соромлячись цього поки що незвичного способу мучити людей. Та ще тим, хто це робив, бракувало досвіду.

Який інтерес мучити людину, яка не чинить опору?

Надія – це найгірше із лих, вона  продовжує муки.

— Ти не можеш мучити когось іншого?
- Ні, я вже вибрав тебе.

Мучити ближніх прагне лише той, хто сам нещасний?

Вона думала про те, що сказав їй старший Зборовський:«Востаннє». Але вона у це не вірила. Не буває«останнього разу» для страждань, а надія — лише хитрощі Господа, які допомагають людям виносити все нові і нові страждання.

Мені хотілося, щоб її муки не припинялися до кінця днів, щомиті свідчивши про її незгасну любов до останнього подиху.
Тому я її покинув.

Чим більше одразу вчишся, тим менше після мучишся.

Поспішайте, а то я засну до того, як ти почнеш мучити мене!

Здорова людина не знущається з інших. Мучителем стає муки.