Світ - це переплетений сам у собі клубок людських доль.

Оскільки війна — трагедія для кожного, кожен має бути дипломатом.

Російські люди, які читають багато, перебувають у активному пошуку живого Бога. Для мене це безперечно.

Коли страх вирішує за людину його долю, надії на гідне життя не може бути.

Коли ви робите річ зі своєю цілою душею та всім, що благородно в межах вас, ви завжди знайдете вашого партнера.

Часто зовсім не потрібен старець, потрібен просто друг.
Цей тотальний пошук старців у наш час є ознакою глибокої самотності. Люди самотні й часто нікому не потрібні зі своїми проблемами:«А ти знаєш, мені погано на душі...» - Та всім погано! Кому зараз добре?» А краще б інакше:«Ти здоровий? Як у тебе справи? Чи все в тебе добре? Це нормально — цікавитись людьми, питати. Взагалі існує таке святе запитання:«Як у тебе справи? Чим я можу тобі допомогти?"

Час – велика милість. Воно дається людині на спасіння.

... правда і істина - далеко не одне й те саме.

Якщо переговори можна проводити після війни, чому не можна вести їх до і замість війни?

Вміти довіряти — це найбільша з наук, які нам потрібні в житті.