Я навряд чи досяг би чогось у житті, якби не був таким мрійником.

Будівництво повітряних замків нічого не варте, але їхнє руйнування обходиться дуже дорого.

- Ти що, ідіот?
- Ні, сер. Я мрійник!

Якщо вже мріяти, то по-великому.

Коли все руйнується – а воно руйнується завжди – мрійник повертається у світ.

Ех, поїсти б зараз і лягти спати! Та сон би побачити гарний! Наприклад, як минуло багато років, і в школі, в якій Іван навчався, на стінах у кожному класі висять його портрети. А на будівлі прибита кам'яна дошка, а на ній золотими літерами написано:
«У цій школі страждав і мучився, але з відмінністю її закінчив чудова, але найнещасніша людина на всьому світі».
Іван від розчулення шморгнув носом. Навіть захотілося поплакати.

Як і всі мрійники, я плутаю розчарування з істиною.

Мрійник будує повітряні замки, псих у них живе, а психіатр отримує орендну плату.

Іноді для жінки моменти мрійливого забуття важливіші, ніж решта.

Хочеться легкого, світлого, ніжного,
Раннього, тендітного і порожнього,
І безрозсудного, і безтурботного,
Забутого і неможливого. Хочеться впасти в траву непом'яту,
В небо вставити очі завидні,
І поринути в квіткові запахи,
І без кінця любити все, що живе.