Через 20 років ви будете більше розчаровані тими речами, які ви не робили, аніж тими, які ви зробили. Так відступайте від тихої пристані. Відчуйте попутний вітер у вашому вітрилі. Рухайтесь уперед, дійте, відкривайте! (Через двадцять років ви будете більше жалкувати про те, чого не зробили, ніж про те, що ви зробили. Тому, відкиньте сумніви. Відпливайте геть від безпечної гавані. Спіймайте попутний вітер своїми вітрилами. Досліджуйте. Мрійте. Відкривайте.)
Ось, подивися, я не загинула без тебе, стала сильнішою і тепер поставу тримаю не тільки на фотографіях.
Не падай духом. Ніколи не падай духом. Секрет мого успіху. Ніколи не падаю духом. Ніколи не падаю духом на людях.
Чи можна побачити майбутнє? Швидше за все, ні. Але ніщо не заважає нам придумати його зараз.
Іди своєю дорогою, і нехай інші люди кажуть що завгодно.
Розумно було б частіше говорити собі:«Змінити я цього не можу, залишається витягувати з цього користь».
Якось батько забрав мене зі школи раніше і ми пішли на пляж. Вода була холодна, тому ми просто сиділи і їли піцу. Коли ми повернулися, в моїх кросівках було багато піску, і я висипав його на підлогу в спальні. Я не знав, що так не можна. Мені було шість. Мама накричала на мене з-за бруду, а батько не сердився. Він сказав, що мільйони років тому рухи Землі та океанів принесли пісок саме на те місце пляжу, і я його забрав. Він сказав:«Кожен день ми змінюємо світ.» Гарна думка, але потім я зрозумів, скільки разів мені доведеться переносити в кросівках пісок, щоб пляжу не стало, щоб хтось помітив зміни. Кожен деньми змінюємо світ, але щоб ці зміни щось означали, потрібно більше часу, ніж є у багатьох із нас. Не можна зробити все за один раз. Все відбувається повільно та втомлює. Не в кожного є на це сили.
Минулому можна повернути імена. Можна згадувати його. Головне – не робити мертве живим.
Самотність у натовпі: у всій своїй зовнішній активності внутрішньо залишайся вільним. Навчися не ототожнюватися з будь-чим.