Ніколи не приймайте як належне, що люди дивляться вам у вічі, ви не розумієте, як вам пощастило. Насправді — ні, забудьте про везіння, ви не уявляєте, наскільки важливо, що вас дізнаються, навіть якщо на вас дивляться сердито. Ось коли на вас не звертають уваги – ось тоді треба бити на сполох.

Якщо зустрічаєш перешкоду, то маєш зробити все, щоб її подолати. Тоді ця перешкода перетвориться на міст.

Сфокусуйся на собі. Перш ніж щось зробити задумайся про свої ІСТИНІ мотиви. Тих, що ховаються під шарами виправдань та уявних приводів. І якщо мотиви виявляться негідними – не роби. Спочатку буде складно собі багато в чому зізнатися. Але врешті-решт ти очистиш своє життя від деструктиву.

Коли не можеш відповісти на запитання«Чому?», треба хоча спробувати відповісти на запитання«Як?».

Право на помилку теж має бути, бо людина, яка не помиляється, не має права на зліт.

Завтра вранці ми зрозуміємо, що жодна подія у житті не випадкова. Ми про це знаємо, але часто забуваємо, коли стикаємося зі складнощами. Страждати, відчувати себе жертвою, скаржитися на«важку частку» легше, ніж піднятися, подякувати Всесвіту і рушити вперед, далі.

Секс, наркотики та рок-н-рол. Заберіть звідти наркотики, і у вас залишиться більше часу на два інші слова.

Всякий той, у кому совість спить,
Гидіння гідний.
Нехай надихає вас не боягуз, а воїн!

Вільного часу у нас достатньо. Але чи маємо час подумати?

Головне — йти вперед, йти, змушуючи себе переступати через страхи та сумніви. Йти, одержуючи радість від кожного кроку, адже шлях цей такий недовгий... І хай ми раз у раз ризикуємо потрапити в палітурку, хіба це так важливо?