Не сумуй, — сказала Алісa. — Рано чи пізно все стане зрозуміло, все стане на свої місця і вишикується в єдину гарну схему, як мережива. Стане зрозуміло, навіщо все було потрібно, бо все буде правильно.

Життя продовжується, поки є білий колір. Мовляв, поки він майорить на балконних мотузках, крутиться в барабані пральної машини, відсвічує в темряві і контрастує із засмаглою шкірою, все буде добре. У цих словах велика правда. Важливо не тільки бачити всі відтінки білого в собі, а й помічати їх у навколишньому світі. Це не складно. Адже білий і сильний, і стійкий. Не линяє, не вигоряє.

Дивись, навчайся, дій.

Сперечайтеся, помиляйтеся, помиляйтеся, але, заради бога, розмірковуйте, і хоч криво, та самі.

Ми ж Мердокі. Нас часто б'ють. Але ми піднімаємось. Ми завжди піднімаємось.

Треба бути щасливим зараз. Навіть якщо це«зараз» довго не триватиме.

Веди, коли інші можуть лише плестись слідом.

Слухай більше, кажи до місця.

Коли ви читаєте, не намагайтеся вгадувати, що думає автор. Думайте самі.

Головні підсумки року ти побачиш у дзеркалі.

Придивися.