Всі ми трохи монстри і трохи люди.

Люди хотіли пояснення такого ж значного та ефектного, як і самі вбивства. Але істина була ще кошмарнішою: справжній жах викликають не гігантські монстри, а маленькі, необразливі на вигляд люди.

Навіть первісний страх поступається перед найстрашнішою силою на світі. І ім'я їй кохання… І навіть монстр зможе знову стати людиною… Адже кохання творить чудеса.

All monsters are human. Усі чудовиська — це люди. (— Це були не люди! Це були монстри!
— Всі монстри — люди. І ти монстр.)

Кожен із нас трохи чудовисько.

Справжні монстри ніколи не схожі на монстрів.

– Не намагайся зрозуміти людей, – знизує плечима чоловік, – марна праця. Я колись намагався знайти пояснення їхнім вчинкам. Не знайшов. Більше я не поділяю людей та монстрів. І ти не поділяй. Нікому не можна довіряти, пам'ятаєш?

— Це я їх убила, я себе не контролювала.
- Ти живеш серед чудовиськ.
— Ні, чудовисько намагалося мене зупинити.

Реальність, як мені здається, набагато страшніша за будь-яку історію про мерців, привидів або інопланетян.

Людям здається, що прикидатися монстром весело, а я все життя вдаю, що я не монстр. Брат, друг, коханець – моя колекція костюмів. Дехто вважав би мене шахраєм. Я віддаю перевагу терміну«майстер перевтілень».