Іноді вистачає миті, щоб забути життя, а іноді не вистачає життя, щоб забути мить.

У житті, мабуть, будь-якої людини буває період, що потребує рішучих змін. Коли він підступить, треба одразу ж брати бика за роги. Міцно схопитися і вже не відпускати. Деякі люди розпізнають цей важливий момент, а деякі – ні.

Життя вимірюється не кількістю вдихів і видихів, а кількістю тих моментів, коли від щастя захоплює дух.

Час — це лише четвертий вимір; маленька точка на кінці годинникової стріли - довжиною в мить, шириною в буття, висотою в нескінченність.

— Я ніколи його не побачу...
— Багато може статися між зараз і ніколи.

…Я не вмію мріяти. Живу справжнім. Минуле з майбутнім оповите серпанком невідомості. Для мене не існує«було» та«буде». Для мене існує«тут» та«зараз». Живу одним днем. Що буде далі, покаже час. Не вірю ворожкам, бо не вірю у майбутнє…

Коли твоє життя розбивається на мить, кожним із них починаєш особливо дорожити.

Важливою є не зміна місць, а важливий момент, коли перебуваєш між ними.

Деякі миті тягнуться вічність.

У житті бувають моменти, коли ти розумієш, чого втрачаєш.