Кожен, хто вмирає молодим, залишається генієм.

Взагалі неприємно жити в кінці століття... Коли їдеш на дачу до друзів у приміському поїзді і хлопчаки, що сидять поруч, розмовляють про своє, перебиваючи один одного, цитуючи статті з журналу« Техніка молоді» або« Наука і життя» або ще щось, я не тільки не можу зрозуміти, схопити думку, я деякі слова навіть вимовити не зможу. Тоді мені хочеться закричати:«Почекайте! Візьміть мене з собою! — і схопитись хоч на підніжку останнього вагона поїзда, що йде з ними в ХХІ століття.

Так, ця нова молодь, що підросло покоління, яке не пам'ятає ні воєнного часу, ні навіть самої війни – саме вона  становить надію світу. Національні відмінності не мають для неї жодного значення.

Деякі вмирають у сімнадцять років і відкладають похорон доти, доки їм не стукне сімдесят сім. Я бачу багато мертвої молоді та багато живих старих людей.

За ким молодь, за тим і майбутнє.

Ви, хто скаржиться на сучасну молодь, думаєте ми погані? Бачили б ви батьків.

Доля молодих - боротьба. Доля старих - спостерігати і оберігати.

Ти глянь, вівторок, а в барі нікого. Знаєш, де вся молодь? Вдома дивиться відео про якихось ідіотів на YouTube. Раніше ми приходили сюди і були ідіотами!

Тира знає цю молодь як свої п'ять пальців: усі вони вважають застарілим і безглуздим, отримувати гроші люблять, а працювати ні, захоплюються спортом та політикою, а до бавовни немає  жодного інтересу. Якби вони могли, то займалися б лише авіацією. Суцільно підкорювачі повітря, рекордсмени — на словах. Ні, панове, хто хоче літати, нехай спершу твердо стане обома ногами на землі і подивиться, чи це так просто, як здається.

Чи я старію і дурнішу, чи теперішня молодь ні на що не схожа! - Нарікала Раневська. — Раніше я просто не знала, як відповідати на їхні запитання, а тепер навіть не розумію, про що вони запитують.