Тепер ти ясно бачиш речі. Бачиш ці безглузді життя, дивні голоси. Навколо Міллі Ваніллі. Ти дивишся на речі, які не можеш купити, а тепер навіть не хочеш купувати. Все це залишиться після твого відходу, після смерті. І тоді ти розумієш, що всі ці речі в яскравих вітринах, ці моделі в каталогах, ці фарби, ці спеціальні пропозиції, ці рецепти Марти Стюарт, ці гори жирної їжі лише спроба відстрочити нашу смерть. Але марно.

Бог створив мене за своїм образом і подобою. Йому теж подобаються моделі.

Її перервав скелет. Скелет у сукні від Діора, із засмаглою шкірою, що туго обтягує череп. У скелета було біляве волосся і яскраво нафарбовані губи ; побачивши його, будь-яка мати пошепки помітила б своєму чаду:«Подивися, на що ти перетворишся, якщо не їстимеш овочі». Загалом, ця особа виглядала як гламурний плакат«Допоможіть голодуючим».
Інакше кажучи, це була нью-йоркська топ-модель.

- Ти Бабій. Ти переспав із двома моделями.
- Ні. Лише з тією, що вміла читати.