Хто не зрозумів свого минулого, змушений пережити його знову.

Наше минуле навчило нас не заглядати далеко вперед.

Ми спочатку вважаємо, що у батьків було чорно-біле минуле, а потім радіємо, виявивши, що вони теж любили яскраві кольори.

Ми віримо, що час є лінійним. Що тече постійно і поступово до нескінченності. Але різниця між минулим, сьогоденням і майбутнім лише ілюзія. Вчора, Сьогодні та Завтра не послідовні. Вони пов'язані у нескінченному циклі. Все взаємопов'язано.

— Як щодо цих? Вони зникли?
- Ні, не зникли. І навряд чи зникнуть. Але я навчився не помічати їх і вони, мабуть, вирішили плюнути... Чи не так з усіма нашими мріями та кошмарами? Якщо їх не годувати — вони тануть.
— Але ж вони переслідують тебе.
— Вони моє минуле. Минуле переслідує всіх.

Все це було так, ніби я міг узяти з полиці книгу, переглянути її і спокійно поставити назад — а ця книга була все моє колишнє життя.

Цар управляє сьогоденням, виходячи з минулого і маючи на увазі майбутнє.

Де ж початок всього? У минулому чи в майбутньому? Хто може сказати, коли все сталося? Чи зможемо ми колись дізнатися, що стоїть біля витоків всього? Чи до цього було ще щось? І до того? І ще до того? Чи є взагалі початок і кінець? Чи це все переплітається в нескінченній петлі часу? А початок і кінець означають те саме? Хоч і називаються по-різному.

Навіть якщо можеш, нізащо не міняй минуле. Не перетворюй ймовірність на реальність. Ніхто не знає, що на нас чекає в майбутньому. Саме тому, що минуле не можна змінити, люди можуть продовжувати рухатися вперед.

Якщо день, погода і ваш душевний стан виявляться в гармонії з антуражем, ви відчуєте себе частинкою того, що було раніше, і того, що буде потім. І, можливо, почуєте голос, який шепне вам:« Народження і смерть — це не стіни, а двері».