— Іноді краще відповісти на несправедливість милосердям.
- Я відповім на несправедливість справедливістю.

Істинно добра людина не бачить власного милосердя.

Твої вчинки начебто милосердні, але, за словами, ти нещадний.

— Ви зараз уб'єте мене?
- Я вбив Вас 10 хвилин тому, коли Ви спали.

— Я маю їм допомогти, так?
- Ну, у мене інша думка. Але ж ви послухаєте своє серце.

Згрішивши, ні до чого себе пеклом лякати,
Стати безгрішним не треба, Хайям, обіцяти.
Навіщо милосердному Богу безгрішний?
Грішник потрібен Всевишньому, щоб прощати.

Людство сліпо і глухо до тих, на чию голову впала ганьба ; той, хто принижений і беззахисний, залишається самотнім і не може розраховувати на милосердя.

Без любові в серці будь-яка гідність людини перетворюється на її нестачу. Наприклад: гордість стає гординею, честь - зарозумілістю, вихованість - лицемірством, а сміливість і відвага без любові до людей просто небезпечні для суспільства. Так і у професіях. Журналіст, який не любить людей, це папараці. Неспівчутливий поет — попса, актор — пародист, імітатор... А самовираження без кохання — банальне вихваляння.

Багато хто з тих, хто живе, заслуговують на смерть. А інші гинуть, хоча заслуговують на довге життя. Чи ти можеш нагородити їх? Так не поспішай же роздавати смертні вироки. Навіть наймудріші не можуть передбачити все.

Я не уявляю свого життя без театру і без моїх улюблених домашніх вихованців. Мій будинок завжди населяє ватага приблудних кішок та собак. Вони дають мені і втіху, і спокій, і розмовляю я з ними, як з людьми. Іноді мені навіть здається, що вони розуміють більше за нас... І, більше того, я навчаюсь у них майстерності артиста! І студентам своїм, і молодим артистам я раджу уважніше спостерігати за звичками кішок і собак — це дуже допомагає в нашому ремеслі. Ніхто з акторів Малого театру ніколи не пройде повз кинуте кошеня чи цуценя, я глибоко переконаний, що милосердя та вміння співчувати — це як властивість душі, а й невід'ємна частина акторської професії.