Треба ставити собі завдання вище за свої сили: по—перше, тому, що їх все одно ніколи не знаєш, а по—друге, тому, що сили і з'являються у міру виконання недосяжного завдання.
— А ви колись читаєте книги, які спалюєте? Він розсміявся. — Це карається законом. — Да—а… Звісно. — Це непогана робота. У понеділок палити книги Едни Міллей, у середу – Вітмена, у п'ятницю – Фолкнера. Спалювати в попіл, потім спалити навіть попіл. Такий наш професійний девіз.
Іноді робити те, що ти збираєшся зробити, може бути найгіршим виходом. Іноді, щоб досягти того, що тобі потрібно, ти маєш стриматися на самому початку.
— Пане осел,— говорив він дорогою,— ти слухняно біжиш за двома-трьома жалюгідними головками реп'яха, а ціле поле реп'яха ти кинув. Так само роблять і люди: одні женуться за квітами слави, які Фортуна тримає в них перед носом, інші — за квітами баришів, треті — за квітами кохання. А наприкінці шляху вони, подібно до тебе, переконуються, що гналися за дрібницею, позаду ж залишили дещо важливіше — здоров'я, працю, спокій і домашній затишок.
Чоловіки хочуть сексу з жінкою. Потім вони хочуть сексу з іншою жінкою. Потім – з третьої. А потім вони хочуть кукурудзяних пластівців і трохи поспати, після чого знову хочуть сексу, тепер уже з четвертою жінкою, а потім із п'ятою, і так поки що не помруть. Жінки ж хочуть стосунків. Можливо, вони їх ніколи не отримають, або все ж таки отримають, але перш їм доведеться переспати з безліччю чоловіків, але у них є мета. У чоловіків же мети немає. Справжні цілі. Тому вони вигадують штучні та розставляють їх по різні боки великої галявини. А потім вигадують футбол. Чи лізуть у бійку, чи намагаються розбагатіти, чи починають воювати, чи знаходять собі ще цілу купу всяких ідіотських занять, аби хоч якось компенсувати відсутність мети.