— Я боялася, що ти подумаєш, що я погана мати…
— Мила, ти холоднокровна, накачана силіконом безжальна вбивця. І я сумніваюся, що ти на сто відсотків людина, але ти приголомшлива мама.

Коли в тебе народжується дитина, ти маєш звикнути до того, що з цього дня твоє серце б'ється в інших грудях.

Дорогоцінніше цього малюка нічого немає  на світі. Вона  найважливіша за решту. Я ні про що не можу думати — тільки про її здоров'я та добробут. Коли вона  плаче - це як ніж  прямо в серці. Не можу винести навіть думки, що вона плаче. Я хочу спостерігати, як вона росте, а не бути десь далеко.

Без сонця не цвітуть квіти, без любові немає  щастя, без жінок немає  любові, без матері немає  поета, ні героя.

Жінки повинні бути матерями, це має бути в їхній крові, це приходить із цицьками, так? Наперед підготовлене обладнання. Чи є винятки? Що, якщо деякі з нас мають багато подорожувати чи керувати мережею цілодобових забігайлівок? Що, якщо дехто з нас все життя має говорити з дорослими?

Ми святкуємо день жінок, які дали нам життя та ще багато іншого; тих, хто з усіх сил прагне захистити; мав сміливість боротися з тими, хто хоче заподіяти нам зло ; хто ставив наше щастя вище за своє. Але, перш за все, ми віддаємо належне материнській любові. Кохання вічного, незмінного; тій, що супроводжує нам все життя.

Ні, мамо, я не робитиму аборт, не змушуй мене, я дам життя цій дитині! Я вже не дитина, ти знаєш, що я готуюся стати матір'ю. Я народжу цю дитину і буду її ростити. Дам йому освіту, влаштую на роботу і всім доведу, що я сильна! Мені доведеться витримати бій, але я його витримаю, тому що я знаю, що я маю рацію!

Я стала матір'ю за власним бажанням. У цьому слабкість нашої статі, і слава богам, що я являю собою приклад саме такої слабкості.

Дитина - це як якщо твоє серце десь поза твоїм тілом. Ти тут, а серце б'ється десь там.

Жаль, що природа взагалі дозволяє нікчемним натурам ставати матерями.