Живописець, що безглуздо змальовує, керуючись практикою і судженням ока, подібний до дзеркала, яке відображає всі протиставлені йому предмети, не маючи знання їх.

Чому ж фарб стільки у світі?
Чи думав ти коли-небудь про це?
Ну треба ж, кольори підібрані з такою любов'ю, ніби хтось у них душі не чув.

— Малюйте, фарбуйте, робіть що хочете.
- Але що нам малювати, сер? На столі нічого немає.
- На цьому столі? Цей стіл дуже тісний, мій друже. Занадто тісний для вашої прекрасної уяви! Загляньте у свої думки, знайдіть чудову картину, дістаньте звідти образ. І виплесніть його на папір!

Я знаю, що щоб намалювати море дійсно добре, ви повинні дивитися на нього кожну годину, кожен день в тому самому місці, щоб ви могли зрозуміти, як ви повинні працювати в цьому конкретному місці, і саме тому я працюю над одними і тими ж сюжетами знову і знову і знову, чотири або навіть шість разів.

Навіщо потрібне мистецтво? Висловлювати потаємні думки та почуття. Якщо ти щасливий, ти не замислюючись береш яскравіші фарби. А якщо погано пообідав, на папір лягають тьмяні, похмурі кольори.

Я малюю те, що бачу уві сні.

Якось ти знайдеш у шафі свій портрет, написаний кульковою ручкою. Там у тебе будуть криві ноги, квадратна голова, коси розміром із сонце, косоокість і ніс на щоці. Ти поцілуєш каракулі і вирішиш, що воно того варте.

Я волію малювати людські очі, а не собори, тому що в очах є щось таке, чого в соборах не знайдеш... людська душа.

Коли я потраплю на небо, перший мільйон років я малюватиму.

- Гей, тебе стукати не вчили?!
- Ти малюєш?!
- Все пока!
- Чи, серйозно?! Ти малюєш?! А читати вже навчився?