— Який сенс говорити про майбутнє? - заперечив Павор. - Про майбутнє не говорять, майбутнє роблять. Ось чарка коньяку. Вона повна. Я зроблю її порожньою. Ось так. Одна розумна людина сказала, що майбутнє не можна передбачати, але можна винайти.
Став якось Микола малювати мені моє майбутнє, - ну, що ж, сказав він, жартуючи, ми, звичайно, вже цілком розорені, і ти кудись вчиниш, коли підростеш, будеш служити, одружишся, заведеш дітей, дещо накопичиш, купиш будиночок, - і я раптом так жваво відчув весь жах і всю ницість такого майбутнього, що розридався...
— Ти хвилюєшся?
— Ні, я просто хвилююся за своє майбутнє. Воно здавалося мені іншим.
- А з майбутнім завжди так.
Минулого не повернеш, сьогодення не втримаєш, майбутнього не впізнаєш...
Наслідки наших вчинків завжди такі складні, такі різноманітні, що передбачення майбутнього і справді неймовірно важке завдання.
— Минуле це легенди, — сказав Хан орков. Майбутнє - це легенди.
— Тоді що ж таке справжнє?
— Справжнє це перехід від однієї легенди до іншої, — сказав Ланс.
Тепер його хвилює не миттєва слава, а лише те, що він покликаний залишити цій країні.
Валятися в багнюці кумедно доти, поки знаєш, що попереду тебе чекає гаряча ванна, а ось валятися в багнюці, коли попереду на тебе чекає все той же бруд, - в цьому нічого кумедного немає.