Коли літературний твір хвалять за щирість, це означає, що він несе читачеві ні естетичної, ні розумової насолоди.

Напевно, на кожну людину чекає в безкрайньому книжковому всесвіті одна-єдина книга, яка й перетворить його на справжнього читача – звичайно, якщо доля дозволить їм зустрітися.

Література – ​​це ще й влада. Писати добре – це претендувати та захоплювати, володіти чужою душею.

Із сумних історій виростають добрі книги.

Читання художньої літератури є джерелом духовного, морального та інтелектуального збагачення.

Як писати? Писати, не виносячи вироків, не нав'язуючи уподобань, визнаючи свої помилки. Вміти дивуватися, радіти, сумніватися, сумувати та страждати.

Книжки чудово промивають тебе зсередини.

Інші володіють бібліотекою, як євнухи володіють гаремом.

Коли я читаю, я розчиняюся в історії, придуманої авторами, хитросплетіння інтриги відволікають мене від бід і тривог. Я забуваю, пливу за течією.

Я думаю, що звичайний твір, реалістичний і сучасний, ідея, яка більш пов'язана з повсякденністю, має бути справді дуже особливою та цікавою, щоб зацікавити читача. Екзотичне кіно завжди зачаровує.