Смерть була тут скрізь, але смерть проста, зрозуміла, по-своєму мудра, навіть справедлива: облітали з дерев і гнили в землі листя і хвоя, ламалися під важкою ведмежою лапою і висихали кущі, трава ставала здобиччю оленя, а сам він — вовчою зграєю.. Смерть була тісно, нерозривно переплетена з життям і тому не страшна.
Ми не можемо наказувати лісу. Ми лише просимо допомоги.