Одна з причин того, що розумні та приємні співрозмовники такі рідкісні, полягає у звичці більшості людей відповідати не на чужі міркування, а на власні думки.

Ніколи не виступай проти тих, хто гірший за тебе. З такими тобі не впоратись. Такі завжди сильніші. Якщо вже ти й маєш проти когось виступити, то нехай це буде той, хто кращий за тебе. Такий з тобою не впорається, такі не вміють перемагати тих, хто гірший за них.

Коли ви любите, ви повинні любити не за те, що хтось ваш син, або дочка, або дівер, або тесть. Ви любите не за кров. Ви любите людину за людину. І тільки це кохання.

Є люди, які завжди і всюди закушують. Навіть у пекло вони прихоплять із собою бутерброди.

Сумне в людині те, що він не вилазить на жодний крок  із болота своїх звичок.

Людина бачить, чує, сприймає переважно те, що підсвідомо хоче бачити, чути та сприймати.

Відкрий на будь-якій сторінці книгу, подивися на руки людини, стасуй колоду карт, прослідкуй політ яструба в небі - неодмінно знайдеш зв'язок з тим, чим живеш у цю хвилину. І справа тут не так у самих речах, як у тому, що люди, дивлячись на них, відкривають собі спосіб проникнути в Душу Миру.

Ви дивовижна людина, містере Грей. Ви знаєте більше, ніж це здається, але менше, ніж хотіли б знати.

— Дай вгадаю... Ти любиш троянди, яблука та коньяк?!
— Майже... Лілії, груші та червоне вино.

Тобі ніколи не спадало на думку, що ми всі чимось жертвували, щоб досягти того, що маємо на сьогоднішній день?