– Скажи, будь ласка, як тебе звуть? - Запитала вона кота. - Мене - Кораліна.
Кіт ліниво позіхнув, показавши Кораліні свій напрочуд рожевий язичок.
– У котів не буває імен, – відповів він.
- Як це? - Запитала Кораліна.
– А ось так, – сказав кіт. – Це у вас людей є імена. І все тому, що ви не знаєте, хто ви такі. Ми знаємо, хто ми і тому імена нам не потрібні.
Людина, що має розум, але позбавлений здібності любити і бути коханим, приречений на інтелектуальну і моральну катастрофу, а може, і на важке психічне захворювання. Крім того, я стверджую, що замкнутий на собі мозок не здатний дати оточуючим нічого, тільки біль та насильство. Коли був недоумкуватим, я мав багато друзів. Тепер їх у мене немає. О, я знаю безліч народу, але це просто знайомі, і серед них немає майже жодної людини, яка щось важила б для мене або кому цікавий я.
Правильно він сказав: найгероїчніший вчинок людства — це те, що воно вижило і має намір вижити далі…
Коли більшість людей відчуває потребу в якійсь справі, слабкі й ті, що самі себе розслаблюють нескінченними міркуваннями, вигадують релігію, бездіяльну та проповідуючу смирення перед насильством, перед волею Божою.
Ми вибираємо не випадково один одного … Ми зустрічаємо лише тих, хто вже існує у нашій підсвідомості.
Думки – єдине, що справді варто стримувати. Про решту можеш не турбуватися. Бо якщо не стати господарем власного розуму, то вічні неприємності тобі забезпечені.
Щаслива не та людина, яка має для цього підстави, а та, у кого достатньо життєлюбності, щоб радіти всьому, що з ним відбувається, і не напружуватися щомиті, чекаючи удару в спину. Така людина наче зсередини світиться! Весь світ для нього, навіть якщо в нього в гаманці замість грошей одні дохлі мухи та крихти від хліба!
Всім серцем я шаную,
Відпочиваючи в полуденний жар,
Людей на полях.
Людина несе в душі своїй яскраве полум'я, але ніхто не заходить погрітися біля нього: перехожі помічають лише маленький димок, що вибивається з труби, і йдуть своєю дорогою.