Всі ми брехуни, коли нам є від цього користь.

Ми дуже часто займаємося тим, що женемося за надією і не знаємо, що надія — один із найбільших ворогів людства. Ось, наприклад, будинок  розвалюється, ми його лагодимо. Чому? Тому що ми сподіваємося, що він буде добрим. Замість того, щоб прийняти безнадійність, кинути його та побудувати інший.

І посміхайся всім якнайширше — вони повинні бути впевнені, що ти холодна лицемірна сволота.

Всі вже стільки часу кажуть, що життя нестерпне, але самі його виносять... Виносять, хоча воно  з кожним днем ​​стає все важчим і важчим. І коли вже зовсім не в силі, хтось придумує якусь розвагу.

Є люди, які завжди всі знають і всі вгадують. Є й такі, які у всьому хочуть бачити краще, і їхній сангвінічний темперамент у найважчому становищі завжди відшукує якусь формулу згоди з життям. Для інших, навпаки, події розвиваються до гіршого, і всяке покращення вони сприймають недовірливо, як недогляд долі. І ця різниця суджень мало залежить від особистого досвіду: вона  дається в дитинстві – на все життя…

Порожніх чимало п'єдесталів
І від вождів і від богів...
Але позичати їх не пристало
Під брязкіт дзвін.

Ви дуже мало порадуєте людину, розхваливши її за ті великі зусилля, завдяки яким вона стала інтелігентною або великодушною. Але зате як він засяє, якщо ви захоплюватиметеся його природною великодушністю.

Заздрість робить серце людини чорним, а його самої — нещасним, тому що вона знаходить спокій лише тоді, коли той, кому він заздрить, позбавляється дарованого йому блага. Заздрісник знаходить щастя за рахунок нещастя інших. Хіба це можна вважати щастям?

Дурна та людина, яка залишається завжди незмінною.

Сумно усвідомлювати, що в наш час людям важко дарувати близьким теплі слова та речі тому, що мені самому холодно.