Відчай – це та ціна, яку людина має заплатити за самопізнання. Загляньте в саму глибину життя – і ви побачите там розпач.

Якщо зібрати їх [людей] усіх разом і помістити на гігантські ваги, сукупна вага перевищить 300 мільйонів
тонн. Якщо на ті ж ваги помістити всю нашу худобу — корів, свиней, овець, кіз, а також птицю, — їхня вага становитиме близько 700 мільйонів тонн. Загальна ж маса всіх диких тварин, що вижили, від дикобразів і пінгвінів до слонів і китів, менше 100 мільйонів тонн.

Небезпечна справа — переконати людину, що вона у всьому подібна до тварини, не показавши їй одночасно і її величі. Не менш небезпечно — переконати у величі, промовивши про низовину. Ще небезпечніше — не розплющити йому очі на подвійність людської натури. Але воістину благотворно показати обидві сторони.

Найбільше обломів чекають людини на шляхах до власних задоволень. Не ходи цими шляхами, і обломи даремно чергуватимуть у кущах.

Шукав він у людях досконалості,
а сам — сам не був кращий за них...

Хороші провісники трапляються рідко, та й самі люди віддають перевагу поганим провидцям, у яких можна гарантовано отримати необхідну дозу бадьорості та оптимізму.

- Є на світі і щось інше. Але ти цього не знаєш. - Вона  помовчала. - Ти не знаєш, тому що в тебе немає  сліз, і ти не розумієш, що означає сумувати вдвох.
– Так, цього я не розумію. Ми не часто сумували, Ліло.
- Так, ти не часто сумував. Ти або сердився, або був байдужим, сміявся або був таким,
яких ви називаєте хоробрими. Але це не хоробрість.
– А що це таке. Ліла?
- Страх видати свої справжні почуття. Страх перед сльозами. Страх, що тебе не порахують за чоловіка. У Росії чоловіки плачуть та залишаються мужніми. А ти ніколи не відкрив свого серця.

Деякі з нас народжуються людьми. Інші йдуть до цього все життя.

Гріху ніякого на світі немає, і чесноти теж немає. А є лише те, що люди роблять. Тут одне від одного не відірвеш. Деякі їхні справи добрі, деякі погані, от і все, а про решту ніхто судити не сміє.

— Це так обнадіює, відчувати тепло громади тут, у нашому домі, цього особливого дня!
— Тату, ти не повинен вдавати, що любиш людей, — ми й так тебе любимо!