Людина в морі ніколи не буває самотня.

Коли ми взаємодіємо з іншою людиною, ми або заважаємо їй жити, або допомагаємо. І третього тут не дано: ми або тягнемо людину вниз, або підштовхуємо її нагору.

Рецепт щастя простий. Він укладений в умінні людини дякувати за допомогу і не мучити себе заздрістю до інших.

Краще спілкуватися з гарною книгою, ніж із порожньою людиною.

Людині поступово все стає звичним, проте від цього«все» не очиститься, не зміниться, не переробиться.

Людина вмирає, коли в ній закінчується радість.

Справа не в часі, хтось за двадцять років робить більше, ніж інший за вісімдесят.

Наприкінці вересня Тертишкін і Болотов із групою з чотирьох осіб проникли в реактор за розробленим ними ж маршрутом. Це обійшлося Тертишкіну аж у 10 бер, а людям із його групи — по 4. Нагородою стало розуміння концепції майбутніх робіт та відправлення на лікування.

Напевно, одне з найпоширеніших почуттів — це самотність. Впевнений, що цієї конкретної хвилини тисячі людей почуваються самотніми. Можливо, тому що тебе покинули... можливо, тому що ти не настільки самостійний, як думаєш... можливо, тому що розумієш, що мусив зробити щось по-іншому, а може, тому що ти не настільки гарний, як думав. У будь-якому разі, навіть на самому дні самотності є вибір: ти можеш насолоджуватися жалістю або плюнути на неї. Це твій вибір.

Бувають такі рідкісні, особливі натури, які приходять у світ, не знаючи навіщо, і йдуть з життя, так нічого й не зрозумівши.