Коли постійно бачиш людину за прилавком, за конторкою, за кермом, за піаніно і так далі, дуже складно його дізнатися, якщо в момент зустрічі вона не торгує, не записує, не керує, не доставляє і не обслуговує. Автомеханік без свого замасленого комбінезона, адвокат, який змінив строгий костюм на вогняно-червону спортивну майку, — все, всі вони стають чужими, сторонніми, та ще й ображаються, якщо їх не впізнаєш! Та й то сказати, всі ми вважаємо, що, куди б не прийшли, як би не одяглися, вже нас ні з ким не сплутати.

Кожен робить що може. Дурний - дурниці, а розумний - часто ще більші дурниці.

Вони просто сиділи чекали. Чекали на життя, чекали смерті, чекали на абсолют, який так і не прийшов.

А хто, як не ми?!

Геть смуток! Вона  сама прийде
в століття прийдешніх лих і негараздів.
Поки що є час — радості ловіть.

Якщо видавлювати з себе раба по краплині — життя не вистачить.

Людина в містах, що зазнає постійного впливу шумів, стоїть перед неминучістю народитися глухим.

— Люди не змінюються, Мауте.
— Змінюються, просто їм простіше не змінюватись.

Ніколи не засуджуйте людину, доки не пройдете довгий шлях у його черевиках.

— Хіба це погано розмовляти з іншими? - пробурмотіла я.
- Добре. Але лише коли є з ким.