Ми живемо, звертаючи увагу лише на ту інформацію, яка відповідає нашим власним переконанням, ми оточуємо себе людьми, які ці переконання підтримують, та ігноруємо суперечливу інформацію, яка може поставити під питання те, що ми збудували.
У цієї планети є — вірніше, була — одна проблема: більшість людей, що на ній живуть, тільки й робили, що страждали, бо не знаходили в житті щастя. Народжувалося безліч рішень, але майже всі вони зводилися до перерозподілу маленьких зелених шматків паперу — що саме по собі дуже дивно, бо хтось, а маленькі зелені шматки паперу жодних страждань не мали, бо щастя не шукали.
Одиниці вміють прожити відпущений ним термін із задоволенням, із змістом. А решта... Інші витрачають цей великий дар на метушню, дурні і марні переживання, дрібні, нічого не значущі турботи.
Божевільний, чи можеш ти звісити щось велике? Неси власний тягар. А якщо хочеш зробити щось велике, неси ще й чуже. Чим важчий тягар, який ти несеш, тим більший ти сам. Незначний, ти падаєш під власним тягарем? Встань і допоможи стати іншому.
Ніколя раптом подумав, що кожна людина залишається наодинці зі своєю самотністю; і ось його старий друг також частенько приховував, ховав від своїх друзів страждання, властиві його віку, за тим, що на перший погляд здавалося кокетством, але насправді було почуттям власної гідності.
Може, вона плаче, сподіваючись на допомогу... Ридає на пляжі і чекає, раптом хтось підійде і запитає у неї, що трапилося... Звичайно, ніхто не підійшов. У теперішній час ти можеш залізти на хмарочос і погрожувати, що зістрибнеш, а всі перехожі зніматимуть тебе на відео для свого каналу на«Ю-тьюбі», і тільки. Жодного співчуття.