... і вперше переконувалася, що дві людини не можуть проникнути в душу, в приховані думки один одного, що вони йдуть поруч, іноді тісно обнявшись, але аж ніяк не зливаючись, і що духовна наша істота блукає самотнім все життя.

Якби одного чудового ранку ми виявили, що відтепер усі люди — однієї нації, однієї віри й однієї раси, то ще до обіду ми винайшли б нові упередження.

— Коли люди думають, що ти вмираєш, тебе справді слухають, а не просто...
—... а не просто чекають на свою чергу заговорити.

Ви, мабуть, помічали у готелях чи ресторанах фотографії знаменитих людей, які відвідали це місце. Знаєте, навіщо ці фото вішають на видному місці? Власники цих закладів розуміють, що людям приємно перебувати там, де були й знаменитості. Так піднімається статус закладу. А ще будь-яка фотографія – це історія. Лише цю історію ніхто не розповідає. Кожен дивиться на фотографію і уявляє, чим займалися люди, зображені на ній. Історії про них ми вигадуємо самі.

Він обманює тебе, принижує тебе, тоді як ти прагнеш його виправдати. Втім, я зовсім не хотів спонукати в тобі ні ненависті до нього, ні злості, а лише спокій і байдужість. Вчинки цієї людини випливають із її характеру.

Я давно зауважив, що надмірно важничають, задаються і без видимої причини поводяться зухвало і зухвало найчастіше люди, засмучені власною неповноцінністю.

Я втомився постійно прикидатися добрим хлопцем тільки для того, щоб уживатися з іншими і мати друзів. Носив просту фланелеву сорочку, жував тютюн і на багато років став ченцем-затворником у своїй кімнатці. Згодом я навіть почав забувати, що таке нормальне спілкування з людьми.

Коли в руках молоток, все довкола здається цвяхами.

Важко повірити, що людина говорить вам правду, коли ви знаєте, що на її місці ви збрехали б.

Людям, які повністю довіряються іншим, завжди доводиться каятися в цьому.