Ех, гроші, гроші! Скільки зла через них у світі! Всі ми тільки й думаємо про гроші, а ось про душу чи хтось подумав?

Згідно з Бейлем, не слід судити про людину ні з того, що вона говорить, ні з того, що вона пише. Я додам: ні з того, що він робить.

як багато в людині нелюдя, як багато приховано лютої грубості в витонченій, освіченій світськості і, боже! навіть у тій людині, яку світло визнає благородною і чесною...

Людина, що перенесла горе , змінюється раз і назавжди, весь її спосіб думок зазнає неминучої катастрофи.

Ми не вміємо відрізняти добрих людей від поганих, і тому довіряємось кожному зустрічному.

Немає нічого втомливішого за людину, яка завжди має рацію.

Люди не вміють цінувати те, що мають. Зате вони без кінця плачуть і страждають про те, чого вони не мають. Абсурд!

Шрами нагадують нам про те, де ми були, вони не повинні диктувати нам, у якому напрямку.

Чим старша річ, тим більшим вантажем лежить на ній пам'ять усіх її колишніх господарів. Як правило, люди не замислюються про це — і дарма.

Є у спогадах кожної людини такі речі, які вона відкриває не всім, а хіба що друзям.
Є й такі, які він і друзям не відкриє, а хіба собі самому, та й то під секретом.
Але є, нарешті, і такі, які навіть і собі людина відкривати боїться, і таких речей у всякої порядної людини досить накопичиться.
Тобто навіть так: чим більше вона порядна людина, тим більше у неї їх є.