Людину найкраще дізнатися у трьох ситуаціях:
— на самоті – тому що тут вона знімає з себе все показне;
- У пориві пристрасті - бо тоді забуває він всі свої правила ;
- У нових обставинах - тому що тут він залишає свої звички.

Набагато важливіше те, що ти думаєш про себе, ніж те, що інші думають про тебе.

Людина народжується з долею і вмирає з долею, а життя — це відрізок, у якому вона  втілюється.

Чому якась дрібниця, якийсь жест накладають на нас такий відбиток, роблять мізерні секунди сенсом цілої епохи? У його спогадах обличчя Наталі затьмарювало і роботу, і сімейне життя. Він міг написати цілу книгу про коліни Наталі, але не міг запам'ятати улюбленого співака власної дочки.

У столиці єдиним мірилом переваги були гроші, а володіння грошима було свідченням влади, і всяке, найприродніше бажання чоловіків і жінок мірялося лише грошима. Прагнення до прекрасного, гостинність, насолода музикою та танцями, кохання – все перетворилося на привід для демонстрації багатства.

Людина повинна або взагалі не їхати, або взагалі не повертатися, адже після повернення ніколи не знаходиш того, що залишив, і впадаєш у розлад із собою.

Іноді все відбувається так швидко, що просто не встигаєш прийняти до уваги… І ніколи нічого по-справжньому не знаєш про людей і про те, як їм боляче, — настільки, щоб завжди мати напоготові правильну відповідь. Потім я їй стільки доброго наговорив, про себе, звичайно. Але надто пізно. Все завжди надто пізно.

Людський вік  стислий і обмежений, і хоч би як мріяв людина про безсмертя, як не прагнув би його знайти, він все одно не здатний пробути на цій землі більше кількох десятків років, відпущених йому природою.

Людина часто усвідомлює, що вона щаслива заднім числом.

Людина є ціль у собі. І він є єдиною метою. Якщо він і хоче бути кимось, то в цьому житті.