Та кинь, Мюррею! Я схожий на клоуна, який може створити рух? Я їх убив, бо вони були жахливі. Усі жахливі, останнім часом. Так будь—хто може стати психом.

Найбільшу небезпеку на дорогах є машина, яка їде швидше, ніж здатний думати її водій.

Яка тонка грань між страждаючим генієм і незграбним неприємним хлопчиком, якого не люблять дівчатка!
(Є по—справжньому тонка грань між змученим генієм та незграбним хлопчиком, який не може спілкуватися з дівчатками через свій бридкий характер.)

У пабах люди багато чого базікають. Найчастіше за них говорить віскі.

Рим ставився до тих людей, які сунули б голову в пекло для того, щоб подивитися, що там таке.

Люди найбільше люблять розмовляти про гроші. Скажу, що люблять ще більше. Вони люблять говорити про чужі гроші.

Ні смерть, ні душевні чи фізичні муки що неспроможні породити такого розпачу, яке викликає втрата своєї індивідуальності. Звернувшись у ніщо, ми знаходимо забуття ; але усвідомлювати себе існуючим, водночас знаючи, що ти позбавлений власного«Я» і більше не є єдиним і неповторним, чимось відмінним від інших, — ось він, істинний апофеоз жаху.

Бог полюбив птахів і створив дерева. Людина полюбила птахів і створила клітини.

Людина — тварина, яка помічає, що вбиває.

Можна багато спілкуватися з людьми, розмовляти з ними про важливе, але не торкатися нічого надто особистого. Розумієте, існує якась межа, як би невидиме поле навколо людини, і точно знаєш, що не треба туди заходити, не треба переступати межу.