Люди, які ні кого не потребують, потребують того, щоб люди навколо бачили, що вони абсолютно ні кого не потребують.

Смерть приходить не зі старістю, а зі спустошенням, тоді, коли вмирає радість, народжується сум, коли вмирає щастя і народжується туга – тоді ти стаєш катом власного життя.

У дитинстві людина щаслива, як зараз кажуть, за замовчуванням. За своєю природою дитина - істота, схильне до щастя.

Сильна людина у теперішньому – слабка людина у минулому. Сильними не народжуються, ми приходимо у світ слабкими, всі без винятку. Міцнімо в міру дорослішання. Сильні люди рідко визнають у собі наявність сили. Їм легше назватися слабкими, хоч би про себе. Виправдати цим пороки — хвилинні слабкості, на які має право кожен. Якщо йдемо далі, значить у нас є сила. Якщо стоїмо на місці, то знайшли в собі сили встояти на ногах. Якщо впали і плачемо, значить набираємось сил, виплакуючи сльози болю.

Життя складне, часом воно  ставить людину перед дуже нелегкого вибору. Іноді доводиться жертвувати собою, щоб урятувати того, кого любиш.

Розсудлива людина прагне набувати знання законів Божих, за якими будується це земне життя.

Вона псувала життя іншим, бо не знала, як налагодити своє...

Звичайні люди — тобто близнюки — шукають родинні душі, закохуються, одружуються. Страждаючи від своєї незавершеності, вони намагаються скласти пару з кимось.

Людина не може по-справжньому вдосконалитись, якщо не допомагає вдосконалюватися іншим.

Навіть боягуз стає сміливішим перед обличчям неминучої загибелі.