Не Бог  робить світ таким, а ми люди!

— Деякі люди зарано починають засмучуватися, — сказав він. — Здається, й причини ніякої немає, та вони, мабуть, зроду такі. Дуже вже всі до серця приймають, і втомлюються швидко, і сльози в них близько, і всяку біду пам'ятають довго, от і починають засмучуватися змалку. Я знаю, я і сам такий.

Кожен аморальний вчинок, зроблений свідомо, скаблює розум ; докори совісті нагадують людині, що він вчинив як раб, як тварина.

Дві важкі завдання стоять перед людиною: по—перше, знати, коли почати, по—друге, коли закінчити.

Листя, як і люди, ще не готові здатися. Вони міцно тримаються за минуле, і нехай не в їх силах залишитися зеленими, присягаюся, вони до останнього борються за місце, яке так довго служило їм домом.

У цивільному житті людину карають за те, що вона робить; однак військові статути додають до цього зовсім новий принцип — вони карають людину і за те, чого вона не робить.

Боротьба зі стихією розбурхує почуття і надає сили не гірше, ніж протистояння між людьми.

Не треба розділяти людей за різними ознаками, найбільше здивування — якось зрозуміти, що ця людина чимось схожа на тебе, що ви в чомусь однакові.

Справжнє життя людини — те, про яке вона навіть не підозрює.

Думати, що справжня гідність людини може породжуватися матеріальною власністю, отже, помилятися. Нічого подібного. Справжня гідність людини лежить у сфері духовної, це її думки та їх значення для світу, а справжня сила це щось, народжене думкою, яка може знайти і знаходить відгук в умах людей, яка надихає всіх.