Усі не можуть жити вічно, їх нікуди дітиме. Чому є часові зони? Чому є податки? Чому ціни виростають в той самий день? Вартість життя зростає, щоби люди продовжували вмирати.

Мене вчили не судити про людину за її матеріальним становищем або статусом, яких вона може втратити в одну мить, а звертати увагу на людські якості.

Ти тягнеш мене геть від краю прірви. Ти все... ти все, заради чого я залишаюся людиною.

Поки ти настільки незадоволений собою, ще не все втрачено.

Ніщо так не зближує, як спільна творчість, спільний пошук, спільні невдачі і знахідки, коли дві абсолютно різні і чужі людини раптом ніби зливаються в єдине ціле, починають відчувати і розуміти один одного так точно і так миттєво, як ніколи не відчували і не розуміли своїх близьких.

Ніде так швидко не розмовляєш із людьми, як у поїзді, у в'язниці та в пивній.

Наші життя вимірюються не роками, а життям тих людей, яких ми торкнулися.

Нам не можна втрачати віру в людство, оскільки ми самі люди.

Людина найкраще стежить за собою тоді, коли інші стежать за нею також.

Тому що вовчиця каже своїм вовченятам:«Кусайте як я» і цього достатньо, і зайчиха вчить зайчат:«Втікайте як я», і цього теж достатньо, але людина вчить дитинчата:«Думай, як я», а це вже злочин...