Люди завжди вірні своїй природі, у цьому їхнє виправдання і водночас — головна вина. Від темпераменту не лікують.

З нескінченним самозадоволенням снували люди по всій земній кулі, займаючись своїми справами і перебуваючи в безтурботній впевненості, що вони є владики матерії. Можливо, інфузорія під мікроскопом перебуває у тій самій впевненості.

Ні, поки людина вмирає, її можуть любити, ненавидіти, оплакувати, але варто їй померти, і вона перетворюється на головну прикрасу офіційного суспільного свята, сповненого всіляких складних формальностей.

Він не те, що був зачеплений за живе, він був у це живе тяжко поранений.

Так вже людина влаштована: лякає невідомість і тривале очікування, тим часом як загроза сама по собі лише викликає приплив у кров того найзапеклішого азарту.

... тільки внутрішньо вільна людина може і сама посміятися з себе, й іншим дати з себе посміятися.

Жодна людина не є неприязним суддею стосовно самого себе.

Немає нікчемної роботи, а є нікчемні люди, яких не влаштує жодна робота.

Все те ми робимо швидко, на ходу, метушучись і як би проковтуючи шматочки дорогоцінного життя, повторення якого, на жаль, не буде.

Люди пахнуть пішло та убого.