Людям завжди були потрібні міфи про кровожерливі чудовиськи, щоб виправдати себе...

Деякі люди стверджують: "Ми можемо судити про те, що добре і що погано, покладаючись тільки на свою совість ". Але це неможливо. Совість може допомогти і підказати, але її не слід розглядати як непогрішного радника. Те, що говорить голос совісті, залежить від схильностей людини, її звичок, пристрастей, здібностей та уявлень.

Ці люди завжди погоджуються на менше, ніж могли б отримати.

Людина робить розумне обличчя і говорить про те, що він є царем землі. При цьому він навіть не знає, що робити зі своїм тілом. Він дивиться спорт по телевізору і відмовляється тим, що це теж роблять.

Є люди, з якими нічого не можна зробити поступками та умовляннями. Замість того, щоб пом'якшитися і примиритися, вони стають настирливішими і нахабнішими.

Люди, яким виплачують пенсії, живуть вічно.

Люди завжди вірні своїй природі, у цьому їхнє виправдання і водночас — головна вина. Від темпераменту не лікують.

З нескінченним самозадоволенням снували люди по всій земній кулі, займаючись своїми справами і перебуваючи в безтурботній впевненості, що вони є владики матерії. Можливо, інфузорія під мікроскопом перебуває у тій самій впевненості.

Ні, поки людина вмирає, її можуть любити, ненавидіти, оплакувати, але варто їй померти, і вона перетворюється на головну прикрасу офіційного суспільного свята, сповненого всіляких складних формальностей.

Він не те, що був зачеплений за живе, він був у це живе тяжко поранений.