Сумне в людині те, що він не вилазить на жодний крок  із болота своїх звичок.

Людина бачить, чує, сприймає переважно те, що підсвідомо хоче бачити, чути та сприймати.

Відкрий на будь-якій сторінці книгу, подивися на руки людини, стасуй колоду карт, прослідкуй політ яструба в небі - неодмінно знайдеш зв'язок з тим, чим живеш у цю хвилину. І справа тут не так у самих речах, як у тому, що люди, дивлячись на них, відкривають собі спосіб проникнути в Душу Миру.

Ви дивовижна людина, містере Грей. Ви знаєте більше, ніж це здається, але менше, ніж хотіли б знати.

— Дай вгадаю... Ти любиш троянди, яблука та коньяк?!
— Майже... Лілії, груші та червоне вино.

Тобі ніколи не спадало на думку, що ми всі чимось жертвували, щоб досягти того, що маємо на сьогоднішній день?

Чим більше робиш для людини, тим ближче вона робиться тобі.

Ми всі – виняткові випадки. Всі ми хочемо апелювати з того чи іншого приводу. Кожен вимагає, щоб його визнали невинним будь-що, навіть якщо для цього треба звинуватити весь рід  людський і небо.

— Ну, ось ми і вдома. Тихо як. Це найтишніше місце у світі. Тут так гарно. Тут нікого немає.
— Але ж ми тут.
— Ну, троє ж людей не можуть за день все зіпсувати...

Чи не людина існує для правил і формальностей, а правила і формальності існують для людини.