— Ми приречені? Я про людей...
— Це у вашій природі знищувати себе.

Чим краще людина, тим менше вона боїться смерті.

Переносити! Переносити! Як давно це твердять роду людському, хоча знають, що таких умовлянь майже ніхто не слідує.

Наскільки інакше виглядають люди, коли по-справжньому подивишся їм у вічі!

Однак поганий той день, коли звичайних людей втягують у справи монархів.

І хоч би що з вами трапилося — нічого не приймайте близько до серця. Небагато на світі довго буває важливим.

Я помітив, що коли хтось дзвонить вам по телефону і, не заставши вас вдома, просить передати, щоб ви негайно, як тільки прийдете, зателефонували йому по важливій справі, справа ця зазвичай виявляється важливою не стільки для вас, скільки для нього..

Будь-яка людина повинна вміти міняти пелюшки, планувати вторгнення, різати свиней, конструювати будівлі, керувати кораблями, писати сонети, вести бухгалтерію, зводити стіни, вправляти кістки, полегшувати смерть, виконувати накази, віддавати накази, співпрацювати, діяти самостійно, вирішувати проблеми, вносити добрива, програмувати комп'ютери, смачно готувати, добре боротися, гідно вмирати. Спеціалізація - доля комах.

Люди різне кажуть, і навряд чи хоча б половина пересудів заслуговує на увагу.

Можливо, людина і найкраще створення природи, але щодо поваги до старості часом поступається ведмедеві гризлі. Теру, наприклад, і на думку не спало б грабувати старого ведмедя, битися з ним, проганяти старого від м'яса, навіть якщо воно потрібне самому Теру. А далеко не про кожного представника роду людського можна сказати те саме.