— Вона  бреше просто заради брехні, навіть якщо ця брехня не обіцяє їй жодної вигоди. Вона має першу реакцію на будь-яке запитання — не сказати правду.
— Хіба таке буває?
— У людей і не таке буває...

Бережись людини, яка наполегливо трудиться, щоб отримати знання, а отримавши їх, виявляє, що не стала нітрохи розумнішою. І він починає смертельно ненавидіти тих людей, які так само неосвічені, як він, але ніякої праці до цього не доклали.

Людина не існує без соціального середовища, без відомого, або традиційного, або прийнятого способу життя, без темряви навколишніх умовностей.

Людину треба охороняти від людини. Від жадібності, яка нас з'їдає, від бажання захопити, захопити.

Давайте не будемо надто впевнені у наших власних моральних та філософських поглядах.

Кожна людина є лише наполовину. Перша половина створена ним самим, а друга половина це те, що про нього думають люди.

Як мало дано людині знати про іншу людину. Навіть якщо він уважно слухає. Навіть якщо нічого не забуває.

Всюди царство підступності, і царства іншого немає!

Коли він [сільський учитель] пішов, Антон Павлович глянув услід йому, посміхнувся і сказав:
— Гарний хлопець. Недовго провчить...
— Чому?
— Зацькують... проженуть...
Подумавши, він додав тихо й м'яко:
— У Росії чесна людина — щось на зразок сажотруса, яким няньки лякають маленьких дітей...

Ви не помічали, як розповідь про ту саму подію часом цікаво почути від різних учасників її? Зіставлення почутого - захоплююче заняття. Не тільки для психоаналітиків, але, на мій погляд, для кожного, хто хоче більше дізнатися про характер оповідачів.