Одного разу я почав бачити, як деякі люди зазнають поразки не через те, що не вміють рахувати, а через невміння зрозуміти, чому так сталося. Відмовки вони вміли знаходити, але зрозуміти – ні.

У кожного з нас бувають і радості та нещастя, але радістю ми намагаємося поділитися з близькими, а горе прагнемо пережити наодинці.

Почуття людей набагато цікавіші за їхні думки.

— Отже, сум — це місце?
— Так. Іноді люди мешкають там роками.

Всі гриби їстівні, але деякі лише один раз.

Твори створені лише розумних людей, здатних отримувати користь. Дурні читають без користі книги, в яких міститься глибокий зміст.

Знаєте, що мені подобається у людях? Вони настільки передбачувані.

Ти можеш працювати, як проклятий, можеш стати найрозумнішим і взагалі чудовим, але ніхто не забуде про те, що одного разу ти припустився помилки.

Людське суспільство так уже влаштоване, що навіть у глухих містечках квартали поділяються на лощені та малопривабливі.

Людина до всього має доходити сама — своєю власною головою та своєю власною совістю. Який сенс розтлумачувати йому те, чого він ні відчути, ні зрозуміти не може!?