Ти гарна з тими, хто добрий з тобою. А на мою думку так і треба. Якби люди завжди слухалися тих, хто жорстокий і несправедливий, злі так би все й робили по-своєму: вони б нічого не боялися і ставали все гіршими і гіршими.

Роби, що можеш, з тим, що маєш, і там, де знаходишся.

Смерть сама по собі без сторонньої допомоги вбиває набагато менше, ніж людина.

Ми створюємо свою власну, альтернативну реальність. Намагаємося створити світ із каміння та хаосу.

Погасла, як сірник, людина якось засяє яскравіше за полярну зірку.

— Що там, учителю, вночі?
— Ти не знайдеш темряви нічної
У цій земній юдолі —
Тільки в очах наших морок.

Люди як струни. Кожна реагує на свій звук.

Самі собою ми нічого не значимо. Не ми важливі, а те, що ми бережемо в собі.

Вона глибоко вірила, що навіть якщо втіха дарує небо, то на допомогу потрібно чекати від людей.

Хто любить, хоче, щоби до нього ставилися з повагою.