Людина без самолюбства нікчемна. Самолюбство — архімедів важіль, яким землю можна зрушити з місця.

- Вони мене дуже розчарували, Вівіане, - помовчавши, сказала вона  нарешті.
- Хто? — Я думала, що вона  скаже«нацисти».
— Дорослі, — пояснила вона. — Усі дорослі. Як вони допустили таке неподобство у всьому світі?

Людина не буває ні зовсім поганою, ні зовсім доброю, нікого не можна судити за одягом та за професією. Навіть серед буржуїв та поліцейських є чудові люди, навіть серед бідняків та бомжів є негідники. Куди б ти не потрапив, ти завжди зустрінеш доброї людини.

Краще втратити людину всім собою, ніж утримати її якоюсь своєю сотою. (Краще втратити людину всією своєю сутністю, ніж одним своїм краєм.)

Безпринципно вважати, що ти не можеш досягти всього, чого досягали великі майстри. Майстри – це люди, і ти – теж людина. Якщо ти знаєш, що можеш стати таким самим, як вони, ти вже на шляху до цього.
Майстер Іттей казав:«Конфуцій став мудрецем тому, що прагнув вчення з п'ятнадцятирічного віку, а не тому, що навчався на старості років». Це нагадує буддистський вислів: Є намір, буде і прозріння.

Найдивовижнішою рисою московського суспільства був його абсолютний, сліпий матеріалізм. Цікавитись інтелектуальними питаннями вважалося ознакою ексцентричності.« Суспільство» складалося лише з нікчемної купки людей, що прославилися швидкістю збагачення; вони збиралися один в одного в палацах, наїдалися до відвалу, грали в карти і пліткували, штучно оточуючи себе ореолом таємничості та величі.

Людина слабка — у цьому й полягає її краса.

Він вас кинув одного разу і кине знову. Не можна залежати від людей, які підводять вас.

Найстрашніше – це не«знову не виходить». Найстрашніше - це "я більше не хочу пробувати".

Ми всі позбавлені цілісності і скроєні з окремих клаптиків, кожен з яких кожен момент грає свою роль. Настільки різноманітна і строката наша внутрішня будова, що в різні моменти ми не менше відрізняємося від самих себе, ніж від інших.