Коли ти бачиш щось погане в людях, ти зазвичай маєш рацію.

Тоді я ніяк не міг зрозуміти, що таке означало, те, що мене називали власністю людини. Слова: моя кінь, що відносяться до мене, живий коні, здавались мені так само дивні, як слова: моя земля, моє повітря, моя вода.
Але ці слова мали на мене величезний вплив. Я не перестаючи думав про це довго після найрізноманітніших стосунків з людьми, зрозумів, нарешті, значення, яке приписується людьми цим дивним словам. Значення їх таке: люди керуються у життіне справами, а словами. Вони люблять не стільки можливість робити або не робити що-небудь, скільки можливість говорити про різні предмети, промовлені між ними слова. Такі слова, які вважаються дуже важливими між ними, суть слова: мій, моя, моє, які вони говорять про різні речі, істоти та предмети, навіть про землю, про людей та про коней. Про ту саму річ вони умовляються, щоб тільки один говорив — моє. І той, хто про найбільшу кількість речей із цієї умовленої між ними гри говорить моє, той вважається у них найщасливішим. Навіщо це так, я не знаю; але це так, Я довго раніше намагався пояснити собі це якоюсь прямою вигодою, але це виявилося несправедливим.

Людина перестала бути рабом людини і стала рабом речі.

У людини має бути мета, вона без мети не вміє, на те їй і розум дано. Якщо мети в нього немає, він її вигадує.

Людям хотілося б усе зберегти: і троянди, і сніг.

Шанобливо ставлячись до років, шанобливо — до місяців і тижнів, поблажливо до годин, люди зовсім не помічають хвилини. І даремно. У нашому житті все вирішують саме вони.

Ми маємо право судити про людину за тим впливом, який вона робить на інших.

Жити по честі та совісті — це як голий на холодному вітрі.

Людина до всього звикає і з усім упокорюється. Навіть із своєю непотрібністю. З тим, що він став«фактором», який скрізь винний,«капіталом», який«за визначенням» є засобом отримання прибутку.

Вражає все ж таки, з якою завзятістю часом людина здатна заперечувати очевидні речі.