Люди завжди вимагають правди, але вона рідко доводиться їм до смаку.

Ми всі – машини часу. Ось чому все своє життя я перебуваю під чарівністю людей похилого віку. Тому що я знаю: ось зараз натисну його потайну кнопку і опинимося 1900 року. Або на Громадянській війні... А у дитинстві я зустрічав ветеранів Громадянської війни!

Ми завжди далекі між собою, Ґрей. Ти говориш про ілюзії. Так вино дає ілюзію радості, а секс – ілюзію близькості.

Людське життя починається і кінчається сльозами.

Ми робимо вибір лише один раз. Ми вибираємо бути воїном або бути звичайною людиною. Іншого вибору просто немає. Чи не на цій землі.

Деякі люди для нас наче дзеркало — вони оточують нас і допомагають зрозуміти хто ми. Кожне відображення потроху примиряє мене із собою.

— Але ж людина розвивається сама. Батьки можуть лише закласти фундамент.
- Саме так. Розвиватися здатний будь-хто, у кого є хоч якийсь допитливий розум. А ось мотивація, енергія, сміливість - це або є, або ні. І тим, кому батьки це дали, я вважаю, пощастило. Пізнання - це ж величезне задоволення.

Мене вважають злою людиною, я знаю, — і нехай! Я нікого не хочу знати, крім тих, кого люблю; але кого я люблю, того люблю так, що життя віддам, а решту передавлю всіх, коли стануть на дорозі.

Люди рідко бувають такими, якими здаються. У вас настільки злодійський вигляд, що я впевнений: ви ні в чому не винні.

Я зрозуміла, що люди забудуть, що ти сказав, люди забудуть, що ти зробив, але вони ніколи не забудуть, що ти змусив їх відчути.