У мене дуже багато ніжності в душі, мені треба пестити когось, я без цього не можу.

— Значить, нехай жінка плаче, страждає, аби любила вас?
- Що робити, Ларисо Дмитрівно! У коханні рівності немає, це вже не мною заведено. У коханні доводиться іноді й плакати.
- І неодмінно жінці?
— Звісно, ​​не чоловікові.

В якійсь африканській країні на левів полюють за допомогою зграї маленьких злісних песиків... Вони гавкають, люто, верескливо гавкають... І лев гине. Ні, не від страху... Від огид. Від огиди теж розривається серце.
Втім, левів після смерті у нас дуже люблять.

Любов, що пережила розлучення, винагороджується вічністю.

Чим ближче підпускаєш до себе людину, тим болючіше він тебе ранить.

Як би близько він не стояв, це недостатньо близько.

Поряд зі мною кохана людина, і ми все життя будемо разом. Цим можуть похвалитися дуже мало хто. Навіщо поводитися по-дурному і ставити самим собі якісь надумані перепони? Що за чудове відчуття абсолютної волі! Поки з тобою поруч на сидінні в таксі кохана людина, тобі абсолютно начхати, чи злітаєш ти вгору або падаєш вниз, багатий ти або бідний і в якій точці земної кулі ти живеш.

У істинно люблячому серці або ревнощі вбиває любов, або любов убиває ревнощі.

Якщо щастя іншого ти ставиш вище за своє, це і є любов.

Я тебе ніколи не обманював і не обманю, поки живий, тому що любов є також совість, і вона не дозволить навіть подумати про зраду.