Серцеву лавку закрито у зв'язку з тотальною переоцінкою цінностей.

Той, хто ніколи не любив по-справжньому, ніколи по-справжньому не жив.

З природою, як і з коханою людиною, треба бути наодинці.

Кохання - одне з тих страждань, які неможливо приховувати; одного слова, одного необережного погляду і навіть мовчання достатньо, щоб видати його.

Все, всіх любити, завжди жертвувати собою для любові, означало нікого не любити, означало не жити цим земним життям.

Любов - справжнє кохання - це щось, що можна заслужити тільки будучи тим, що ти є насправді; це не приз за винахідливість у ліжку.

Вона ніколи не задавалася питаннями, які мучать людські пари: він любить мене? Чи любив він когось більше за мене? Він любить мене більше, ніж я його? Можливо, всі ці питання, які звертають до кохання, вимірюють його, вивчають, перевіряють, допитують, мало не в зачатку і вбивають його. Можливо, ми не здатні любити саме тому, що прагнемо бути коханими, тобто хочемо чогось (кохання) від іншого, замість того, щоб віддавати йому себе без жодної користі, задовольняючись лише його присутністю.

Тому що любити когось – це означає допомагати йому, коли він потрапив у біду, дбати про нього та говорити йому правду.

Є жінки, які хочуть від своїх чоловіків лише кохання. Є жінки, яких хочуть від своїх чоловіків лише сексу. А є жінки, які хочуть і того, й іншого, але від різних чоловіків.

Ні батьки, ні матусі,
Вдома немає нікого,
Вдома немає нікого,
Полазь, милий, у вікно.