Я зараз розумію, що давно кохаю тебе. Це почуття жило глибоко-глибоко, я ніколи не давала йому волі. Воно було дружбою. Абсолютно щирою, без жіночих очікувань, які багато псують. Якщо чекаєш і в результаті не отримуєш, все найсвітліше змінюється ненавистю. Мені вистачало того, що ти був поряд. Не за два кроки від мене, не на сусідньому кріслі. Ти був у моєму житті – і цього було достатньо. Так, були чоловіки, яких я теж любила. Та не так.
Можливо, в цьому світі ти всього лише людина, але для когось ти весь світ.
Кохання — та дивна міць, що ставить людину нарівні з богами.
Я пам'ятаю такий же милий погляд
І красу ще земну,
Всі думи серця до неї летять,
Про неї у вигнанні тужить...
З людиною ділиш життя не тому, що вона люб'язна, а тому, що поруч з нею ти вібруєш, регочеш, париш у повітрі, забувши про силу тяжіння. Тому, що тобі його не вистачає, навіть коли він у сусідній кімнаті, тому що його мовчання для тебе так само красномовне, як його слова, тому що він любить твої недоліки не менше, ніж твої переваги, тому що, засинаючи ввечері, ти боїшся смерті й заспокоєшся, тільки коли думаєш про його погляд ранком, про тепло його рук. Ось чому ти будуєш із кимось життя!
І, на мою думку, жіноча сила сильніша за чоловічу, особливо коли в серці у жінки любов. Любляча жінка майже незламна.
Вони пробували жити один без одного, віддалялися і знову возз'єднувалися, немов краї рани, що не гоїться.
Ти хочеш померти в ім'я любові, але про смерть тобі відомо так само мало, як і про саму любов.
Подобатися жінці – хитра наука. Її потрібно трошки обманювати, щоб виглядати загадково, але зовсім трохи, інакше виглядатимеш ошуканцем. А ще жінку потрібно інтригувати, але не перестаратися, інакше можна стати жертвою власних інтриг. І найголовніше - жінку треба любити. І робити це потрібно відчайдушно, інакше яке це, до біса, любов?
Як жалюгідне нездійсненне кохання. Очевидно, у наш час заслуговує на увагу тільки все практичне.