- Дивись швидше, зірка падає. Нуу... чого ти навіть не обернулася?! Бажання ж упустила, прикро...
— Ну й що, фігня все це! Та й відтоді, як ми з ним разом, мені більше нічого просити у зірок.
Найчистіша, найщиріша любов у зовнішніх проявах, як не дивно, досить комічна, і причиною тому, мабуть, глибока іронія, вкладена природою в усі людські вчинки.
- Знаєш, що губить людей?
Я промовчала.
– Людей губить любов у будь-якому її прояві.
Я міг уявити життя з Ханною, де у нас було б спільне ліжко, кухня, сімейний бюджет та сварки. Я міг уявити, як вона сердиться на мене, а я підкочуюся до неї пізніше і всілякими хитрими способами домагаюся прощення, тому що вона моя Ханна, а значить, готова розбалакати всі свої таємні думки та бажання.
Поки з двох люблячих людей живий хоча б один, історія їхнього кохання продовжується...
У понеділок я закохався,
Весь вівторок простраждав,
У середу в коханні відкрився,
У четвір відповіді чекав.
У п'ятницю прийшло рішення,
Щоб не чекати мені втіхи,
А у світлу суботу
Жість закінчити зробив;
Але, зберігаючи душі спасіння,
Я роздумав у неділю.
... Скарлетт, вам ніколи не спадало на думку, що навіть найбезсмертніша любов може зноситися?... Ось і моя зносилася... Чи приходило вам коли-небудь на думку, що я любив вас так, як може чоловік любити жінку? Любив багато років, перш ніж домігся вас? Під час війни я їхав, намагаючись забути вас, але не міг і знову повертався... Я любив вас, але не міг дати вам цього зрозуміти. Ви такі жорстокі з тим, хто любить вас, Скарлетт. Ви приймаєте любов і тримаєте її як хлист над головою людини.
Бути коханою, мабуть, навіть краще ніж любити самої. Не було чарівності – не буде й розчарування.